Меню сайта

Категории раздела

Наш опрос

Чего не хватает современной молодежи в Украине?
Всего ответов: 137

Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа

Главная » 2013 » Февраль » 7 » Законодавча робота фракції КПУ
18:06
Законодавча робота фракції КПУ
Проект Закону України "Про повернення майна базових галузей національної економіки, що знаходяться у власності громадян та юридичних осіб, у власність держави (націоналізацію)” № (1039 від 12.12.2012).

Автори (Симоненко П.М., Баландін С.В., Левченко О.В.  )


Загальне надбання держави - державна власність на основні засоби виробництва – після 1991 року було нелегітимно, без волевиявлення народу, піддано розподілу (приватизації) між приватними фізичними та юридичними особами.

В результаті приватизації мільйони громадян України  були фактично пограбовані: вони не набули нової власності і у них відібрали їхню спільну власність, використання якої створювало суспільні фонди споживання, що підвищувало рівень і якість життя десятків мільйонів людей через цінову політику держави.
Грабіжницька приватизація загальнонародної власності, створеної самовідданою працею багатьох поколінь радянських людей, розграбування та знищення найбільших підприємств, у тому числі тих, що мають стратегічне значення для незалежності держави, її національної безпеки, призвели до широкомасштабної деіндустріалізації України, безпрецедентного спаду виробництва, зниження обсягу внутрішнього валового продукту більш як удвічі, масового безробіття, збідніння населення, руйнування найкращої в світі системи соціального забезпечення, деградації систем охорони здоров’я, народної освіти, культури і науки. За роки незалежності України населення країни зменшилося більш як на 5 мільйонів осіб. Шкода, завдана країні правлячим режимом, перевищує масштаби лиха, яке зазнав наш народ за нашестя німецько-фашистських орд у роки Великої Вітчизняної війни.
Безробіття, бідність, злиденність, соціальні масові захворювання, недоїдання, жебрацтво, крадіжки, алкоголізм, проституція, наркоманія тощо стали долею десятків мільйонів людей в Україні. Майнове розшарування суспільства, поява непристойно багатих нуворишів і вкрай зубожілої основної маси населення – таким є результат приватизації – розкрадання загального надбання Українського народу – державної власності.
На одному полюсі — розжирілі на розграбуванні народного багатства бандитсько-олігархічні клани, корумповане чиновництво, що зрослося з криміналітетом, правоохоронні органи, які відкинули право та закон і діють не в інтересах суспільства, а насамперед для власної вигоди, захоплюють реальну владу в країні, що веде Україну на узбіччя цивілізації, у становище колоніального утворення. На другому полюсі — знедолені, зневірені в усьому і в усіх громадяни, позбавлені перспективи на майбутнє для себе і своїх дітей, поставлені на межу виживання.
Українська держава і організаційно, і матеріально, і фінансово перестала бути готовою до викликів сучасності: впровадження досягнень науково-технічного прогресу, інтелектуалізації праці, зростання якості життя своїх громадян, забезпечення масового високого рівня освіти, охорони здоров’я, культури, спорту, відпочинку тощо.
Обороноздатність держави, національна безпека, незалежність і суверенітет не мають матеріального забезпечення, тому що базові галузі національної економіки, які повинні наповнювати державний бюджет внаслідок своєї прибутковості, знаходяться у власності двох-трьох сотень приватних осіб. Держава втратила право власності на майже всі стратегічно необхідні для національної безпеки, оборони і задоволення суспільних потреб базові галузі народного господарства. Для прикладу: у власності держави немає жодного нафтопереробного заводу. Хоч народ України побудував п’ять нафтопереробних заводів, в тому числі Лисичанський НПЗ, найбільший в Європі, який продали ТНК за 50 млн. гривень при вартості
5 млрд. гривень.
Збереження нинішньої ситуації в Україні призведе до неминучої системної кризи: техногенної, екологічної, економічної та соціальної. Старіння основних фондів, відсутність коштів на їх оновлення та поповнення, деградація систем життєзабезпечення людей, водо- і теплопостачання, каналізації, очисних споруд, водосховищ, гребель, шлюзів, транспортних систем та багатьох інших сфер унеможливлює поступальний розвиток економіки і ставить під сумнів можливість досягнення в найближче десятиліття рівня виробництва 1991 року, не кажучи вже про наближення до рівня економік розвинених країн.
Світовий і вітчизняний досвід господарювання переконливо свідчить, що держава, позбавлена своєї власності, не в змозі управляти ні економікою, ні суспільством. У розвинених країнах Заходу (Австрія, Великобританія, Франція, Німеччина, Швеція, Норвегія, Фінляндія та ін.) не менш як 55–80% основних галузей економіки (транспорт, зв’язок, телерадіокомунікації, енергетика, геологорозвідка та видобуток корисних копалин, металургія, машинобудування, суднобудування, основні банки тощо) перебувають у власності держави. Сільське господарство давно виведене за рамки ринкових відносин і взято під опіку держави, фінансується з бюджету.
Убогість нинішньої української економіки пояснюється тим, що власники заводів, фабрик, обленерго, нафтопереробних підприємств, банків захищають насамперед власні інтереси, цинічно ігноруючи інтереси суспільства, диктують державі позамежні ціни на свою продукцію та послуги, прирікаючи країну і народ на незворотний крах.
Врятувати і відродити Україну, забезпечити достойний рівень життя населення можливо лише тоді, коли у власності держави будуть зосереджені всі стратегічні галузі, і державою керуватимуть істинно патріотичні сили, що представляють інтереси більшості населення.
Запропонований проект Закону України про повернення майна базових галузей національної економіки, що знаходяться у власності громадян та юридичних осіб, у власність держави (націоналізацію) обґрунтовує необхідність націоналізації підприємств основних галузей економіки та створення на цій базі  фонду  загального надбання  держави, що не підлягає приватизації.
Якщо врахувати, що загальне надбання держави, насамперед базові галузі національної економіки, має винятково суспільне призначення, що не дає змоги вилучати його зі сфери загального користування, унеможливлює установлення на це майно права власності приватних суб’єктів і не дає можливості робити його предметом цивільно-правового обороту, то висновок може бути тільки один: необхідно терміново прийняти законопроект про націоналізацію базових галузей народного господарства і створення на їх основі неподільного фонду загальної власності Українського народу.
Керуючись Конституцією України, якою встановлено, що власність зобов’язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (ст.13), виходячи із конституційних положень про те, що примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості (ст.41) в цьому проекті Закону визначені загальні положення і порядок націоналізації, оцінка майна і порядок відшкодування його вартості, порядок передачі майна у власність держави.
Проект Закону визначає основні принципи, порядок та умови націоналізації, органи, що здійснюють націоналізацію, передбачає заходи щодо захисту інтересів власника майна, що націоналізується, встановлює порядок вирішення спірних питань, що виникають у процесі націоналізації.
У проекті Закону передбачена процедура передачі націоналізованого майна у власність держави, визначені державні органи, відповідальні за збереження та ефективне використання націоналізованого майна.
Запропонований проект Закону є рамковим і покликаний стати основою для прийняття в майбутньому законів України про націоналізацію конкретних об’єктів.

Просмотров: 174 | Добавил: kpu-konotop | Теги: КПУ, коммунисты, Конотоп. Сумской ОК КПУ, фракция, работа | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]